опціон

-у, ч.

1) Право, зафіксоване біржовою угодою, на придбання чи продаж товарів, валюти, цінних паперів за певних умов у майбутньому.

2) Умова, що вводиться в угоди на строк, за якого одній із сторін надається право вибору між альтернативними елементами угоди.

••

Америка́нський опціо́н — опціон, що його можна реалізувати будь-коли до закінчення його чинності.

Європе́йський опціо́н — опціон, що його можна реалізувати лише після закінчення його чинності.

Звича́йний опціо́н — контракт з опціоном, не стандартизований відносно ціни опціону і дати закінчення його терміну.

3) Право працівників підприємства купувати акції за ціною, нижчою за ринкові.

4) Застереження в договорі морського перевезення (чартері) щодо права заміни одного вантажу іншим або одного порту призначення іншим.

5) Можливість вибору (зазвичай боржником) способу виконання альтернативного зобов'язання.

6) В авторському праві – попередня умова договору про видання творів авторів однієї держави в іншій.

7) У біржовій практиці – угода, за якою сплата відомої премії дає право купити або продати цінні папери, товари.